Блок Е було розроблено у складі місячного ракетно-космічного комплексу Н1-ЛЗ (11А52). Призначався для забезпечення посадки на поверхню Місяця місячного корабля (МК) з космонавтом і наступного старту з Місяця з виведенням МК на орбіту штучного супутника Місяця для стикування з пілотованим місячним орбітальним кораблем.

До складу комплексу входили: триступенева ракета-носій Н1 (11А52) і чотириступеневий головний блок МЗ. Головний блок було призначено для доставлення екіпажу із двох космонавтів з орбіти штучного супутника Землі на навколомісячну орбіту, здійснення посадки МК на поверхню Місяця, повернення назад на орбіту і повернення космонавтів на Землю.

Головним розробником комплексу Н1-ЛЗ (11А52) і місячного корабля було визначено НВО «Енергія» (м. Корольов). КБ «Південне» розробляло блок Е – ракетний блок МК. Крім блоку Е, до складу МК входили місячна кабіна, і місячний посадковий пристрій (МПП). Місячна кабіна  містила апаратуру системи керування, основний склад засобів життєзабезпечення космонавта, рушійну установку керування, орієнтації і стабілізації та відсік космонавта. МПП було призначено для пом'якшення удару у момент дотикання поверхні Місяця,  забезпечення стійкого положення МК на Місяці і виконання ролі пускового столу під час старту МК з поверхні Місяця.

Для підвищення надійності блока Е до його складу були введені два двигуни, близькі за характеристиками, – основний 11Д411 і резервний 11Д412. Основний двигун має дворазовий запуск (перше увімкнення – під час посадки на поверхню Місяця, друге – під час старту з Місяця). Резервний двигун – з одноразовим запуском. Він запускається або на ділянці посадки у разі відмови основного двигуна, забезпечуючи повернення МК на орбіту штучного супутника Місяця або під час старту з Місяця, запускаючись одночасно з основним двигуном, підстраховуючи його і забезпечуючи більш надійний старт з МПП.

Блок Е, а також інші блоки місячного корабля успішно пройшли усе наземне експериментальне відпрацювання. Настала черга льотних випробувань, які через неготовність до польоту Н1 було вирішено провадити на носії 11А511 («Союз»). Перший пуск відбувся 24 листопада 1970 р.,  другий – 26 лютого 1971 р. , третій – 12 серпня 1971 р. Усі випробування пройшли успішно.

Блок Е повністю підтвердив свою працездатність і правильність закладених у ньому технічних рішень. На жаль, носій Н1 так і не був відпрацьований, роботи за проектом Н1-ЛЗ було припинено у 1974 р.

ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Габарити, мм:

висота 

діаметр

 

1 720

2 380

Маса, т

0,525

Компоненти палива:

окиснювач

пальне

 

азотний тетраоксид

несиметричний диметилгідразин

Тяга двигунів у пустоті, тс:

11Д411
11Д412

 

2,05

2,045

 
ВГОРУ