Необхідність розроблення нової ракети-носія була викликана постійно зростаючою потребою регулярного виведення на орбіти штучних супутників Землі різного призначення. Використання з цією метою потужної ракети-носія Р-7 («Супутник», «Восток», «Восход») було економічно недоцільно, а легкої ракети-носія «Космос» – не забезпечувало вирішення завдань щодо енергетичних можливостей.

Трансформацію бойової ракети Р-14 у космічну ракету-носій було здійснено шляхом установлення на частково дороблений перший ступінь розробленого заново другого ступеня.

Схема компонування: тандем.

Ракета-носій легкого класу забезпечувала виведення одночасно до 8 космічних апаратів на колові орбіти.

Рушійна установка другого ступеня вперше в Радянському Союзі забезпечувала дворазовий запуск маршового двигуна. Це дозволило двоступеневій ракеті виводити космічні апарати на високі навколоземні орбіти.

У зв'язку із завантаженістю КБ «Південне» роботами зі створення ракет Р-36 і Р-56, завершення розроблення ракети-носія «Космос-2» було виконано ОКБ-10 (м. Красноярськ).

З 1970 р. ведення ракети-носія у виробництві і її виготовлення передано у ВО «Політ» (м. Омськ), яке модернізувало ракету. Модернізована ракета одержала назву «Космос-3М».

Перший пуск ракети-носія «Космос-2» було здійснено 18 серпня 1964 року.

«Космос» – єдина в СРСР ракета-носій, пуски якої проводилися із трьох космодромів: Байконур, Плесецьк, Капустин Яр. Усього було здійснено більше 700 пусків ракет-носіїв. Запущено більше 1000 космічних апаратів.

Основні технічні характеристики

Кількість ступенів

2

Габарити, мм: 

довжина 

діаметр корпусу

діаметр обтічника 

 

32 400

2 400

2 400

Стартова маса, т

109

Компоненти палива:

окиснювач

пальне

 

АК-27И

несиметричний диметилгідразин

Тяга двигунів у пустоті, тс:

I ступеня

II ступеня

 

177,5

16

Маса корисного вантажу, що виводиться на колові орбіти (висотою від 200 до 2000 км), до, т

1,5

 

ВГОРУ