Вересень 25, 2014

20 вересня – День винахідника і раціоналізатора України. Професійне свято винахідників, інженерно-технічних і наукових працівників, а також усіх тих, хто сприяє реалізації інноваційного потенціалу та просуненню вітчизняних розробок на вітчизняному і закордонному ринках.

Замість епіграфа:

Был человек животным среди многих,
Но мыслить стал судьбе наперекор.
Чтоб облегчить тяжёлую работу,
Им был придуман каменный топор.

И началось: одно, другое, третье…
Изобретеньям не было конца.
Копились знанья, навыки, уменье,
Передавались сыну от отца.

Таких высот уже достигли люди!
Жизнь изменил технический прогресс.
И что ни день – техническое чудо,
И бесконечным кажется процесс!

 

Образ винахідника – один з найбільш романтизованих. Для багатьох винахідник – потенціальний геній, робота якого здатна перевернути світ, а тому – заслуговує на пильну увагу.

Джозеф Брама, англієць, який усе життя винаходив верстати, замки і гідравлічні преси, у 1778 році придумав ватерклозет з поплавковим клапаном. Сторіччя було неспішне; поміркувавши ще років п’ять, Брама придумав гвинтовий водопровідний кран. Через декілька десятиріч після Брами сивобородий лорд Кельвін вдосконалив кран, створивши змішувач, який дозволяє людині не мучити себе навперемінно крижаною водою й окропом, а зробити воду приємної температури. І хто тепер скаже, що цей винахід, який дозволяє мільйонам людей від Токіо до Лісабона та від Аляски до Австралії щоденно насолоджуватися м’яким теплим душем, дав людству менше, ніж спорудження пафосних пірамід або польоти в космос?

* * *

Який портрет українського винахідника: це наукові працівники або кулібіни-народні умільці? У Держдепартаменті інтелектуальної власності України стверджують, що здебільшого винахідники – це люди, які працюють в університетах, інститутах, на галузевих підприємствах. Але є й кулібіни.

Наприклад, патент такому кулібіну на «вічний двигун» видано в Україні у середині 1990-х. Ідея полягає у русі особливої речовини, яка на поверхні води поглинає повітря, занурюється, віддає повітря, знову випливає і так далі.

Створення винаходу – процес творчий, добровільний, який не визнає адміністративного тиску та примусу. І те, чи буде вчений створювати новий, не відомий світові пристрій, спосіб, речовину і в результаті розвивати технологічний потенціал й економіку країни, показує, якою мірою в цій державі існують умови для винахідництва і наскільки затребувані результати цієї роботи.

При цьому у створенні та впровадженні нововведень визначними є дві групи факторів:

– наявність законодавчої бази, а також сприятливих, повноцінних економічних умов й інформаційних ресурсів, що сприяють створенню автором нового і стимулюють його винахідницьку діяльність;

– наявність у державі інноваційних механізмів, що сприяють впровадженню, орієнтації промислової стратегії на нові технології, виробництву наукомісткої продукції.

На жаль, сьогодні усього лише менше 2% зареєстрованих в Україні патентів одержують фінансування та впроваджуються в життя.

Причин низької затребуваності інновацій в Україні багато. Вітчизняним винахідникам не доводиться покладати особливі надії на підтримку держави. Фінансування науки в Україні згідно з Законом «Про наукову та науково-технічну діяльність» має становити не менше 1,7% ВВП, але у 2012 р. на ці цілі було виділено лише 0,3% ВВП; втім, у 2013 р. квоту збільшили аж до 0,32%.

Слід відзначити, що увесь світ прямує до інтелектуальної економіки, і найперспективніші напрями вже зараз захоплюють країни та компанії, здатні до динаміки і відкриті до інновацій. Наприклад, 80% капіталу компанії Coca-Cola становлять нематеріальні активи.

Специфіка ж України полягає у слабкому розвитку ринку інтелектуальної власності. Це виражається у практично повній відсутності компаній-інвесторів, що вкладають гроші у створення винаходів, розроблення нових технологій, пристроїв та речовин.

Як приклад можна навести негативну статистику по всіх (більше ста) підприємствах Укроборонпрому.

Табл. 1. Кількість поданих заявок за період 2009-2014 рр.

Галузі Винаходи Корисні моделі Промислові зразки
Бронетанкова, артилерійська 1 20 1
Суднобудування 3 5 19
Високоточне озброєння 6 11 3
Авіабудування 10 21 19
ППО, ПРО 2 10 3

Табл. 2. Кількість чинних з 1991 р. охоронних документів станом на серпень 2014 р

Винаходи Корисні моделі Промислові зразки Знаки для товарів і послуг
153 96 64 100

Проблеми, з якими стикаються вітчизняні вчені під час трансферу технологій, первісно закладені в системі української освіти: студент-хімік Каліфорнійського технологічного інституту найімовірніше буде працювати у хімічній промисловості; випускник же українського закладу вищої освіти може не бути працевлаштований за спеціальністю. У США інститути підтримують тісні контакти з профільними підприємствами та комерційними організаціями. Вони знають проблеми на виробництві і працюють над їх вирішенням. В Україні ж курс виробничих практик став формальністю. Випускники здебільшого лише абстрактно бачили те, з чим їм доведеться мати справу в процесі роботи.

У кожному науковому закладі США є свій офіс з трансферу технологій. Кафедри передають йому інформацію про свої досягнення та винаходи. Офіс від імені вищого закладу освіти подає патентну заявку. Вона коштує недорого – від $125 до 250 – і видається строком на один рік. За цей період проводять пошук ліцензіата – підприємства, комерційної організації, яка буде зацікавлена у придбанні ліцензії та подальшому фінансуванні інновацій. Якщо за рік не вдається знайти застосування інновації, її не патентують.

Україна, щоправда, намагається де в чому запозичити досвід США. За рішенням Національної академії наук України з 2009 р. у кожному українському закладі вищої освіти має бути створено відділи з питань інноваційної діяльності, монетизації та трансферу технологій. Проте на сьогоднішній день результати їх роботи незначні. Вдається залучити дуже малі кошти, за рахунок яких більшість інститутів лише виживають і, як наслідок, кількість технологій, одержавши путівку в життя, обчислюється одиницями.

Про інтелектуальний потенціал українців наслухані іноземці, проте вони не поспішають вкладати в нього достойні кошти, а вважають за краще одержувати ідеї за безцінь.

Наприклад, вчених запрошують за кордон нібито прочитати доповідь, а насправді просять розкрити сутність винаходу за мінімальні гроші. Проте наші українські винахідники навіть цьому раді, тому що їх мета — заробити хоча б якусь копійку.

Так, Микола Осауленко, академік НАН України, продав компанії Samsung за смішну суму (близько 25 тис. доларів) два патенти на технології для телевізора з низьким рівнем випромінювання. Його розробки в декілька разів зменшують шкідливе проміння і знижують собівартість телевізора на 30%. Обидва винаходи Осауленка в Україні виявилися не затребуваними.

* * *

Зазначені вище загальноукраїнські проблеми винахідницького руху у концентрованому вигляді виявляються і в КБ «Південне».

Нижче наведено таблицю, яка містить дані про динаміку подачі у КБ «Південне» заявок і одержання патентів на винаходи.

Рік Заявки Патенти
1992 6 0
1993 8 0
1994 7 5
1995 3 2
1996 9 3
1997 6 11
1998 8 11
1999 49 7
2000 32 10
2001 31 16
2002 32 52
2003 46 64
2004 17 36
2005 49 33
2006 51 21
2007 39 34
2008 12 43
2009 11 14
2010 10 36
2011 9 30
2012 12 10
2013 16 8

Простежуються три яскраво виражені періоди:

– 1992-1999 рр. Цей період характерний практично повним припиненням подачі заявок на винаходи через непростий фінансовий стан підприємства;

– 2000-2007 рр. Це період відродження винахідницької роботи в КБ «Південне». Базою для нього були як роботи, пов’язані з контрактом щодо «Циклону-4», так і роботи з народногосподарської тематики і вітроенергетичних установок;

– з 2008 р. до цього часу. На жаль, доводиться констатувати, що через істотне збільшення мит після вступу України у ВТО кількість заявок на винаходи пішла на спад.

Є показовими у цьому розумінні й підсумки конкурсу винахідників і раціоналізаторів у КБ «Південне» у 2014 р.

З одного боку, вони у черговий раз продемонстрували, що «не вичерпується і залишається сухим порох у порохівницях» ветеранів винахідницького руху: А.І. Логвиненка,
В.І. Порубаймеха, М.І. Тутова та інших, що заслужено посіли призові місця.

З другого боку, знову доводиться констатувати пасивність молодіжного складу КБ «Південне» щодо винахідницької роботи, результатом чого стала об’єктивна неможливість присудження експертно-технічною комісією підприємства призових місць за підсумками винахідницького конкурсу в номінації творчої молоді.

За такої інертності розвитку винахідницька діяльність років через 10-15 може зникнути, оскільки нинішня генерація вчених і винахідників уже відійде, а нова ще не сформується.

Отже, зрозуміло, що винахідницька діяльність талановитої молоді повинна бути достатньою мірою мотивована.

Мотивація на заняття винахідництвом – це внутрішній стан, який спонукає людину до заняття науково-технічною творчістю. Мотивація допомагає визначити цілі і можливості їх досягнення. Мотивація зумовлює ініціативу та стимулює визначення напрямів дослідження. Мотивація поліпшує процес сприйняття, вона впливає на характер інформаційного потоку. Мотивація допомагає розібратися в тому, яких висот молодий спеціаліст може досягнути, займаючись технічною творчістю.

Проблема залучення талановитої молоді до винахідництва залишається сьогодні складною. На пустому місці наукова творчість розквітнути не може. Молоді винахідники народжуються шляхом «брунькування» від вже визнаного винахідницького метра.

Як відомо, виростити одного винахідника дорого обійдеться, на це необхідно декілька років. Тому винятково важливим стає винахідницьке наставництво, у процесі якого ветерани винахідницького руху, що мають значний досвід, яких ще немало є в КБ «Південне», візьмуть на себе клопіт з виховання нової плеяди молодих винахідників.

При цьому необхідно мати на увазі доведений практикою постулат: навчитися винаходити можна, лише займаючись подачею конкретних заявок, а не шляхом прослуховування лекцій з теорії вирішення винахідницьких завдань.

Разом із тим щодо перспективи винахідницького руху у КБ «Південне» можна висловити певний оптимізм. Право на нього дають як мінімум два такі фактори:

1. Нові підходи до активізації усіх форм наукової діяльності у КБ «Південне», сформульовані за підсумками НТР з науки, що відбулася 22 червня 2014 р., у Перспективному плані на 2014-2019 рр., у якому, зокрема, передбачено:

– на кожному етапі НДР і ДКР виявлення і створення об’єктів інтелектуальної власності, їх науково-технічна експертиза, забезпечення правової охорони технічних рішень, що мають новизну і є патентоспроможними, а також об’єктів авторського права;

– удосконалення порядку стимулювання створення та використання об’єктів права інтелектуальної власності, так само як спрощення процедури оформлення документів для одержання патентів;

– забезпечення участі у спеціалізованих виставках і конкурсах патентоспроможних інноваційних технічних рішень;

– організація системи навчання співробітників з питань праці з інтелектуальною власністю.

2. Набули чинності на підставі Наказу ГК-ГД КБ «Південне» № 1631 від 29.07.14 р.

– Положення про конкурс з винахідницької та раціоналізаторською роботи у КБ «Південне», у якому міститься приваблива система матеріальної мотивації щодо розрахунку премій переможцям конкурсу;

– оновлена Методика визначення авторської винагороди за впроваджені винаходи/корисні моделі та раціоналізаторські пропозиції, у якій фігурують істотно змінені в бік збільшення коефіцієнти в формулі розрахунку суми винагороди.

Тому ніколи не бійтеся створювати нове — просто робіть це так, як ви це бачите, як вам хочеться реалізувати це — і ви обов’язково знайдете відгук на ваші ідеї у суспільстві! Головне, робіть, робіть і ще раз робіть конкретні кроки для досягнення своїх цілей, у чому патентно-дослідний відділ щиро бажає вам успіхів!

Висловлюємо впевненість у тому, що, незважаючи на всі внутрішні і зовнішні обставини, у КБ «Південне» неминучий винахідницький Ренесанс, оскільки:

Опасен кризис лишь для мелюзги,
Но творчество в «Південном» не унять.
Изобретать мы можем – есть мозги!
Уметь их надо только применять!

Ігор ЖАРИКОВ

ВГОРУ